Представництво інтересів в Європейському суді з прав людини
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. На жаль, оскарження рішень органів державної влади, посадових і службових в судах загальної юрисдикції, або навіть в спеціалізованих судах не завжди дає позитивний результат.
Зв'язатися з фахівцями Компанії з питання представництва інтересів в Європейському суді з прав людини:
+38 (044) 528 30 94
+38 (044) 528 30 54
Сформована практика, змушує фізичних і юридичних осіб звертатися за захистом своїх прав та інтересів до міжнародних судових інстанцій. Оскільки згідно з ч. 3 ст. 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Європейський суд з прав людини - це міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі державні члени Ради Європи, що ратифікували Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод. Таким чином, Європейський суд з прав людини розглядає всі питання, пов'язані з тлумачення і застосування Конвенції, включаючи міждержавні справи і скарги окремих осіб.
Основним завданням Європейського суду з прав людини полягає в забезпеченні неухильного дотримання та виконання норм Конвенції її державами-учасниками. Він здійснює це завдання шляхом розгляду і вирішення конкретних справ, прийнятих ним до виробництва на основі індивідуальних скарг, поданих фізичною особою, групою осіб або неурядовою організацією. Можлива також подача скарги на порушення Конвенції державою - членом Ради Європи з боку іншої держави-члена.
Необхідні умови для звернення зі скаргою до Європейського суду з прав людини:
- Предметом скарги можуть бути тільки права і свободи, гарантовані Конвенцією або її Протоколами;
- Скарга повинна бути подана не пізніше ніж через шість місяців після остаточного розгляду питання компетентним державним органом. Цей термін відновленню не підлягає;
- Скаржитися можна тільки на ті порушення, які мали місце після дати ратифікації Україна. У випадку з України такою датою є 17 липня 1997;
- Для того, щоб скарга була визнана прийнятною по суті, заявником повинні бути вичерпані всі внутрішньодержавні засоби захисту свого права і перш за все судові засоби такого захисту;
- Скарги, спрямовані в Європейський суд, повинні стосуватися подій, за які несе відповідальність державна влада. Скарги проти приватних осіб і організацій Європейським судом не приймаються до розгляду.
Європейський суд не є вищою інстанцією по відношенню до судової системи держави-учасниці Конвенції. Тому він не може скасувати рішення, винесене органом державної влади чи національним судом, не дає вказівок законодавцю, не здійснює абстрактний контроль національно законодавства чи судової практики, не має права давати розпорядження про вжиття заходів, які мають юридичні наслідки. Суд розглядає тільки конкретні скарги з тим, щоб встановити, чи дійсно були допущені порушення вимог Конвенції. Проте суд має право присудити «справедливе задоволення претензій» у вигляді фінансової компенсації матеріального збитку і моральної шкоди, а також відшкодування виграла стороні всіх витрат і витрат.