Кондратюк Я.П. «Проблеми розвитку сімейних підприємств у Україні» // «Правовий тиждень» листопад 2013
В умовах розвитку ринкової економіки України важливість малого і середнього бізнесу все більше зростає, як і кількість підприємств різної форми власності. Проте статистика демонструє зворотнє: кількість людей, які працюють в даному секторі економіки пропорційно зменшується. Фактично, наразі більшість малих та значна кількість середніх підприємства все більше нагадують підприємства однієї сім’ї.
Сімейний бізнес у розвинених країнах розглядається як найбільш соціально орієнтований, більш справедливий з урахуванням інтересів роботодавців і працівників, економічно ефективний і екологічно збалансований.
Фактично, сімейним підприємством можна вважати будь-яке підприємство, велика частина власності або управління якого належить членам однієї сім'ї, частина з яких безпосередньо працює на цьому підприємстві. У теорії сімейного права сім'я визначається як особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тому дивним є те, що в Україні на законодавчому рівні й досі немає офіційного закріплення окремої організаційно-правової форми – сімейне підприємство, яка досить давно й успішно функціонує в інших країнах світу та є основою, на якій будується економіка багатьох розвинених країн, таких як США, країни Євросоюзу. Яскравими прикладами сімейних підприємств є Ford, Wal-Mart, Samsung та інші.
Необхідність законодавчого закріплення даної організаційно-правової форми підприємств та визначення особливого порядку їх функціонування пояснюється тим, що зі зростанням та розвитком, сімейні підприємства майже неодмінно зустрічаються з проблемою розподілу обов'язків та контролю за діями сторонніх співробітників та підприємницьких комплексів в разі розлучення подружжя. А керуватися нормами законодавства, що стосуються організаційно-правової форми, до якої офіційно належить підприємство не завжди вдається.
За умови належного правового забезпечення сімейного бізнесу, малі підприємства можуть забезпечити перехід інвестицій в сфери найбільш ефективного докладання ресурсів і стати основою ринкових структур у багатьох галузях.
Правові проблеми розвитку сімейних підприємств в Україні розділяють на загальні, які є проблемами підприємств взагалі, незалежно від організаційно-правової форми, та специфічні проблеми, які притаманні лише сімейним підприємствам.
По-перше слід відмітити те, що дефініція «сімейне підприємство» наразі не визначена. Правовий статус сімейного підприємства в Україні наразі визначається нормами цивільного, господарського, податкового права та ін., що регулюють діяльність підприємств в Україні. У статті 2 Проекту закону України «Про сімейне підприємство», пропонувалося розглядати її як форму підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання здійснювати діяльність у сфері громадського харчування, надання готельних та побутових послуг, виготовлення та/або продажу товарів кінцевому споживачу з метою отримання прибутку.
Ще однією спробою нормативного врегулювання даного питання можна вважати проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання розвитку сімейного підприємництва), що був зареєстрований 01.03.2013 у ВРУ та наразі доопрацьовується. Законопроектом пропонувалося визначити поняття сімейного підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з обов’язковим використанням праці членів своєї сім’ї з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Крім того, проект пропонував встановити зменшений розмір ставки єдиного податку для суб’єктів сімейного підприємництва та не враховувати працюючих членів сім’ї фізичної особи-підприємця або засновника юридичної особи при розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку для віднесення такого платника до одної із чотирьох груп платників єдиного податку. Проте, як зауважено керівником Головного управління у висновку на проект даного закону, надання пільг суб‘єктам підприємницької діяльності за критерієм використання праці членів сім‘ї не відповідає одному із принципів податкового законодавства, який передбачає податкову недискримінацію. Також відмічається, що запровадження пропозицій законопроекту призведе до зменшення надходжень до місцевихбюджетів. Тому його було направлено на доопрацювання.
Окрім визначених проблем, слід виділити також й інші деякі питання розвитку сімейного підприємства, такі як: сильний податковий тиск; недосконалість механізмів кредитування малого бізнесу взагалі, та можливості надання пільгових кредитних планів сімейним підприємствам окремо; відсутність статистичної інформації по сімейних підприємствах, неповноцінність фінансового лізингу, як засобу підтримки суб'єктів малого бізнесу, що дозволяє здійснювати модернізацію виробничих потужностей підприємств даної сфери. Тому наразі українські сімейні підприємства мають доволі непрозору структуру та закриту бухгалтерію.
Перераховані особливості окреслюють загальні проблеми розвитку функціонування сімейних підприємств в Україні. Проте за відсутності нормативного регулювання – сімейні підприємства фактично існують. Тому логічним буде передбачити спеціальні умови ведення діяльності для стимулювання ведення підприємницької діяльності сімейними підприємствами.
Джерело: Правовий тиждень
