Ганич Д.А. "Укладення контракту з іноземними контрагентами: порядок та основні етапи" // "Податкова правда" листопад 2013
Зовнішньоекономічний контракт є одним з найбільш вживаних договорів в Україні. Необхідність споживачів постійно купувати речі, їжу, інші блага та їх вимогливість призводить до того, що товари поставляють не лише територією України, а також з-за кордону в Україну та навпаки. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) встановлює, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. В законодавстві України немає детального регламентування договору поставки, тому, відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виходить з характеру відносин сторін.
Україна є учасницею Віденської конвенції 1980 року, яка встановлює міжнародні правові норми щодо порядку укладання договору купівлі-продажу, процесу купівлі-продажу товарів, спільних зобов'язань продавця і покупця і відповідальності сторін. Конвенція регулює процес підписання договору купівлі-продажу, встановлює права й обов'язки продавця і покупця, які знаходяться в різних країнах, виділяє основні принципи договору та інше. Віденська конвенція виокремлює принципи укладення договору: свобода договору; добросовісність у міжнародній торгівлі; презумпція дії звичаю; пов'язаність Сторін усталеною практикою їх відносин; співробітництво при виконанні зобов'язань; застосування критерію "розумності", можливість вимагати при порушенні зобов'язань реального виконання з пріоритетом еквівалентного відшкодування.
Як свідчить теорія економіки, укладенню зовнішньоекономічного контракту передують етапи вивчення ринку, обраного для провадження діяльності, вибір контрагента відповідно до заданих критеріїв пошуку, проведення переговорів на тему можливого співробітництва та узгодження вартості майбутнього контракту.
Наразі в Україні важливим фактором є маркетингове дослідження майбутнього ринку діяльності, в процесі якого уточнюються відомості про політичні відносини з країною контрагента, специфіка ринку, порядок поставки та збуту товарів, ємкість та кон'юнктура товарного ринку та інші критерії. Процес вивчення ринку є складним, фінансово затратним, проте необхідним для зниження ризиків майбутньої діяльності.
Дослідження майбутнього контрагента полягає у виявленні його ділової репутації, юридичного статусу, правомочності на укладення зовнішньоекономічних договорів.
Після цього наступає етап проведення переговорів, в процесі якого вивчаються позиції, вимоги, побажання сторін, відбувається пошук компромісів та оформлюється текст контракту. Переговори відбуваються за допомогою технічних засобів та особистих контактів.
Статтею 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. При цьому юрист повинен мати відповідну кваліфікацію, оскільки іноземна мова відрізняється правовими звичаями, юридичною культурою та термінами. Тому виникає необхідність обирати найбільш зрозумілі для обох сторін та однозначні конструкції, оскільки найменша неточність або неузгодженість текстів обома мовами неприпустима.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) є консенсуальним і укладається в письмовій формі суб’єктами, які мають право на його укладення відповідно до законодавства України або місця укладення договору (контракту). Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України. Контракт є матеріально оформленою угодою. Тобто факсимільний зв’язок також є прийнятним для оформлення договору. Письмова форма є більш вірогідною, оскільки сторони найбільш повно та детально оформлюють зовнішньоекономічні відносини та отримують тим самим письмові гарантії виконання контракту.
Зовнішньоекономічний контракт з іноземною стороною має укладатися українською мовою та мовою іншої сторони, тобто іноземною мовою. Відповідно до статті 19 закону України «Про засади державної мовної політики» мовами міжнародних договорів України, а також угод підприємств, установ і організацій України з підприємствами, установами та організаціями інших держав є державна мова і мова іншої сторони (сторін), якщо інше не передбачено самим міжнародним договором. Друга мова обирається в залежності від країни приналежності та/або її розуміння іншої стороною.
Контрагенти самостійно обирають право, яке буде застосовуватися до договору, що є втіленням принципу автономії волі або диспозитивності, за винятком випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Відповідно до ст. 2 Гаазької конвенції 1955 року про право, яке застосовується до міжнародного продажу товарів, до зовнішньоторговельної купівлі-продажу повинно застосовуватися право країни, зазначене договірними сторонами. Вказівка на регулююче право повинна бути прямо виражена або ж випливати з положень контракту.
Вибір національного права не української держави є частою помилкою. Український контрагент не може в повному об’ємі передбачити можливі наслідки, що виходять з контракту, оскільки не навряд досконало знає право обраної держави. Як свідчить практика, зовнішньоекономічні контракти заключають юридичні особи, які апріорі є різними за фінансовими показниками. Підприємство, яке має сильніші економічні показники, наполягає на своїх умовах, формі контракту та праві контракту.
Поширеною помилкою є обрання регулюючого права держави, до якої жодна із сторін не відноситься. Так, контрагенти не знають досконально законодавство держави, зростають витрати на юридичний супровід правочину кваліфікованими юристами, адвокатами. Наприклад, контрагенти погоджують виплату штрафу та неустойки у випадку порушення зобов’язання та передбачають, що регулюючим правом контракту є англійське. Проте англійське право не передбачає санкцій, тому сторона, яка допустила порушення, не буде нести фінансове покарання.
Універсальним виходом з таких ситуації є застосування Принципів міжнародних комерційних договорів, які були опубліковані Міжнародним інститутом уніфікації приватного права в 1994 р. (принципи УНІДРУА). Такі принципи є унікальними в тому, що їх можна застосовувати до діяльності контрагентів будь-яких країн без опасіння, оскільки вони є сталою моделлю, не змінюються кардинально, а іноді доповнюються.
Законодавство окреслює випадки, коли при укладенні зовнішньоекономічних контрактів застосовуються спеціальні нормативно-правові акти. Наприклад, при співробітництві у сфері військового виробництва: Указ Президента України “Про подальше вдосконалення державного експортного контролю”, “Про військову торгівлю у збройних силах”, Положення про державний експортний контроль в Україні, а також Закон України “Про державне оборонне замовлення”.
В зовнішньоекономічному договорі, обов’язкова зазначаються такі умови: назва, номер договору, дата та місце його укладення; преамбула; предмет договору; кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг); ціна та загальна вартість договору; умови платежів; умови приймання-здавання товару (робіт, послуг); упаковка та маркування; форс-мажорні обставини;санкції та рекламації; умови урегулювання спорів у судовому порядку; місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін (що передбачено пунктом 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201). Також, додатково можуть визначатися такі умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору, агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір починає діяти, кількість підписаних примірників договору, можливість та порядок внесення змін до договору та ін.
Відповідно до Указу Президента України від 04.10.1994 №567 «Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» при укладанні суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (Інкотермс). Таким чином, до договору поставки резиденти України та нерезиденти застосовують Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів незалежно від того, поставка відбувається з перетинання митного кордону, або виключно внутрішньою територією України. Проте Інкотермс узагалі не мають справу з наслідками порушення договору і звільненням від відповідальності внаслідок різних перешкод. Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами зовнішньоекономічного контракту і відповідним законами.
Якісно складений зовнішньоекономічний контракт (договір) характеризує юриста, який працював над контрактом, а також є необхідністю, яка забезпечить сильні правові позиції підприємства у випадку виникнення спорів в майбутньому.
Джерело: Податкова правда
