Алексей Пуха, Роман Чумак - Партнеры Компании об ассистирующей компании в автостраховании / «Правовая неделя» от 15 февраля 2011 года (текст написан на украинском языке)

Ви «негайно» не зателефонували
до асистуючої компанії,
тоді готуйтеся до неприємностей!

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про стра¬хування» (далі – Закон) договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страхови¬ком, згідно з якою страховик бере на себе зо¬бов’язання в разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування. До¬говори страхування укладаються відповідно до правил страхування та мають містити: предмет до¬говору, розмір страхової суми, перелік страхових випадків, умови здійснення страхової виплати, причини відмови у страховій виплаті, права та обов’язки сторін і відповідальність за не¬виконання або неналежне виконання умов договору

У силу приписів ст. 1 Закону відносини зі страхування виникають щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством. Виплата страхового відшкодування у по¬рядку, передбаченому договором та чинним законодав¬ством при настанні страхового випадку, є формою захисту таких майнових інтересів.

Підстави для відмови

Своєю чергою, ч. 1 ст. 991 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 26 Закону передбачають підстави, з яких страховик відмовляє у виплаті страхового відшкодування. Такі підстави є вичерпними,крім випадків,коли договором страхуван-ня не передбачені інші підставі для відмови. Останнє ви¬пливає з ч. 2 ст. 991 ЦКУ та ч. 2 ст. 26 Закону, відповідно до яких договором страхування можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у здійсненні страхової виплати.

На практиці страхові компанії дедалі частіше включа¬ють до договору страхування як підставу для відмови у страховій виплаті невиконання чи неналежне виконання страхувальником договору страхування в частині негайно¬го повідомлення до асистуючої компанії про подію, що має ознаки страхової.

Проаналізувавши судову та правозастосовну практику Державної комісії з регулювання ринків фінансових пос¬луг України,можна дійти висновку,що сам факт включен¬ня умови про асистуючу компанію не суперечить законо¬давству, що регулює страхові відносини, оскільки умова про це встановлюється сторонами на власний розсуд та відповідає засадам диспозитивності страхових відносин.

Але практика свідчить, що страхові компанії не звертають уваги на належне правове регулювання в договорі та пра¬вилах страхування особливостей повідомлення до асисту¬ючої компанії, що призводить до незаконних та необґрун-тованих відмов у виплаті страхового відшкодування, а та¬кож до виникнення спорів.

Несправедливі умови договору

Так, страхові компанії, розробляючи договори та прави¬ла страхування, мають враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до до¬говорів із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав спо¬живачів» умови договору є несправедливими, якщо всупе¬реч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду спожи¬вача. Несправедливими умовами договору є, зокрема:
а) встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як
надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав
споживачів»);
б) встановлення обов’язкових для споживача умов, з
якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед
укладенням договору (п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про
захист прав споживачів»);
в) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права
визначати відповідність продукції умовам договору або
надання йому виключного права щодо тлумачення договору (п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав
споживачів»).

Що таке «негайно»

Так, застосування в договорі страхування поняття «негай¬но» ставить страхувальника та страховика в нерівне стано¬вище. Страховик, який є розробником власних договорів, вкладає в поняття «негайно» своє смислове навантаження, чого не можна сказати про страхувальника. Адже чинне за¬конодавство України, що регулює правові відносини у сфері страхування, а також договір та правила страхування не роз’яснюють це поняття, а тому під «негайно» можна ро¬зуміти повідомлення про випадок протягом як хвилини, так і години. За таких обставин виключне право тлумачен¬ня поняття «негайно» залишається за страховиком, а стра-хувальник позбавлений можливості з’ясувати дійсний зміст цього поняття, що не відповідає вимогам п. 14 ч. 3 ст. 18 За¬кону України «Про захист прав споживачів». Згідно із цим пунктом несправедливими є, зокрема, умови договору про надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визнача¬ти відповідність продукції умовам договору або про надан¬ня йому виключного права на тлумачення договору.
Страховим компаніям слід звернути увагу на те, що дого¬вори та правила страхування не приділяють належної уваги тому, які саме відомості страхувальник має повідомити про обставини страхового випадку, зателефонувавши до асисту¬ючої компанії. Крім того, слід зазначити: навіть якщо стра¬хувальник зателефонував до асистуючої компанії, він не має правового обов’язку повідомляти будь-яку інформацію про обставини події.
Ні чинним законодавством України, ні самим договором не встановлено правового обов’язку страхувальника носити із собою не тільки договір страхування та сервісну картку, в яких зазначено номер телефону, але й телефон. Крім того, договори та правила страхування не враховують, що нас¬тання страхового випадку інколи викликає стан афекту, або те, що на певних ділянках може бути відсутній зв’язок. А все це здатне унеможливлювати виконання договору страху-вання в частині повідомлення до асистуючої компанії.
Страхові компанії також мають враховувати, що під час настання страхового випадку (зокрема, ДТП) шкода нерід¬ко заподіюється не тільки майну, але й здоров’ю чи життю людини. У цьому разі водій має в першу чергу вжити за¬ходів для збереження життя потерпілих, оскільки людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищими соціальними цінностями (положення ст. 3 Конституції України). Грубе умисне недо¬тримання означеного може стати підставою для криміналь¬ної відповідальності особи за ст. 135 Кримінального кодек¬су України («Залишення в небезпеці»).
Крім того, відповідно до Правил дорожнього руху в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на
місці пригоди;
б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак
аварійної зупинки відповідно до вимог п. 9.10 цих Правил;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу.
На жаль, страхові компанії, розробляючи договори та правила страхування, не звертають уваги на зазначене, що призводить до спорів між страхувальником і страховиком. А тому страховики мають приділяти належну увагу право¬вому регулюванню повідомлення до асистуючої компанії в частині застосування техніки викладу норми, наслідків повідомлення, прав та обов’язків, інформації, яка має бути повідомлена страхувальником, чітких часових меж повідомлення тощо.

Насамкінець

До того ж Державній комісії з регулювання ринків фінан¬сових послуг України слід розглянути питання про відноси¬ни страховиків і асистуючих компаній, а також страховиків і страхувальників в контексті відповідальності асистуючої компанії, про зловживання страховиків, пов’язані з пові¬домленням до асистуючої компанії, належну фіксацію відо¬мостей асистуючою компанією, можливості їх перевірки тощо. Отже, сьогодні відмова у виплаті страхового відшко¬дування, що ґрунтується на неповідомленні страхувальни¬ком про подію до асистуючої компанії, заслуговує на особ¬ливу увагу, і перекладення цього питання на судові устано¬ви є неправомірним®