Мнение Компании о решении Конституционного Суда Украины от 22.12.2010  по делу об административной ответственности ("Визир") (текст написано на украинском языке)

Рішення коментує керуючий партнер ЮК «Олексій Пуха і Партнери» Олексій Пуха:

Нерідко доповнення чи зміна нормативно-правових актів породжу¬ють колізії тих положень правових інститутів, на регулювання яких вони були спрямовані. Це пов’язано з тим, що при тако¬му доповненні чи зміні не завжди враховуються доктринальні положення юридичної науки щодо загальних та спеціальних правових норм, роз¬міщення норми права в системі законодавства, визначення сфери правового регулювання та ме¬ханізму реалізації, що неминуче призводить до не¬узгодження нормативного акта в цілому, а отже, до ускладнення правозастосовної практики.
Конституційний Суд України, аналізуючи пра¬вові положення Кодексу України про адміністра¬тивні правопорушення (далі - Кодекс), у контексті конституційного звернення щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 141 Кодексу, з’ясову¬ючи дійсний зміст норми у системному зв’язку з іншими нормами Кодексу, дійшов висновку про неузгодженість положень норм загальної та особ¬ливої частин цього документа.
У своєму Рішенні КСУ звертає увагу Верховної Ради України на необхідність належного правово¬го регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в контексті консти¬туційного звернення, в першу чергу застосування належної законодавчої (юридичної) техніки ви¬кладу правових норм, узгодження загальних та спеціальних норм Кодексу з метою уникнення об¬межень конституційних прав та унеможливлення реалізації правових норм.
КСУ звертає увагу на те, що встановлений Кон-ституцією України принцип презумпції невин¬ності, до механізму реалізації якого належать нор¬ми Кодексу, забезпечує можливість участі особи в провадженні у справі про адміністративне право¬порушення, можливість користуватися процесу¬альними правами, які, зокрема, забезпечують участь особи у процесі доказування, а також, вихо¬дячи з означеної презумпції та індивідуалізації юридичної відповідальності, обов’язок органів та посадових осіб повно та всебічно здійснювати розгляд справи.
За таких обставин КСУ дійшов висновку, що ви-несення постанови без участі особи позбавляє її права користуватися наданими Кодексом і гаран¬тованими Конституцією України процесуальними правами, а також унеможливлює здійснення орга¬ном чи посадовою особою, що розглядає справу, правового обов’язку при вирішенні питання про притягнення до відповідальності індивідуалізува¬ти таку відповідальність та встановити всі юри¬дичні факти і обставини, що мають значення для справи, враховуючи, що такий обов’язок (щодо встановлення фактів та з’ясування обставин) пок¬ладено на них Конституцією України в межах пре¬зумпції невинності і розвинуто в галузевих норма¬тивних актах, зокрема і в цьому Кодексі.
Також КСУ зауважує, що суб’єктом адміністра¬тивної відповідальності є лише фізична особа, але це положення не відповідає ч. 1 ст. 141 Кодексу (оскільки згідно з ним суб’єктом правопорушення може бути і юридична особа) і розумінню суб’єкта адміністративного правопорушення.
Таким чином, зважаючи на правові норми Конституції України та КУпАП, КСУ правомірно дійшов висновку про неконституційність поло¬жень ст. 141,ч. 6 ст. 258 КУпАП.
Встановлення іншого, на мою думку, можливе не інакше як після перегляду положень Консти¬туції України, оскільки за роки конституційної юрисдикції в КСУ сформувалася власна позиція з приводу розуміння юридичної відповідальності та презумпції невинності, що викладена в його рішеннях®

Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року

У справі за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема
Олександровича щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 Кодексу України
про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність
у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху)

Справа ¹ 1-34/2010 р. від 22 грудня 2010 року | ¹ 23-рп/2010

Обставини справи
Приводом для розгляду справи згідно зі ст. 42, 43 Закону України «Про Конституційний Суд України» стало конституційне звернення громадянина Багінського Артема Олександровича.
Підставою для розгляду справи відповідно до ст. 94 Закону України «Про Конституційний Суд України» є наявність не¬однозначного застосування судами України положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП.
Суб’єкт права на конституційне звернення – громадянин Багінський А. О. – звернувся до КСУ з клопотанням щодо офі¬ційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП в контексті ви¬мог до спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відео-запису, дані яких можуть використовуватися як доказ вини власників (співвласників) транспортних засобів. Багінський А. О. зазначає, що суди загальної юрисдикції за однакових обс¬тавин неоднозначно застосовують положення КУпАП щодо ви¬користання даних, зафіксованих вказаними технічними засо¬бами, як підстави для притягнення до адміністративної відпові¬дальності власників (співвласників) транспортних засобів в частині належності та допустимості доказів, а це призводить до грубих порушень конституційних прав і свобод громадян, пе-редбачених ст. 29, ч. 2 ст. 61, ст. 63 Конституції України.
Автор клопотання також наголошує, що положення ч. 1 ст. 14-1 КУпАП презумують відповідальність власника (спів¬власника) транспортного засобу за вчинене правопорушення. На його думку, виходячи з принципу верховенства права конс¬титуційна презумпція невинності особи поширюється і на обви¬нувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
Суд встановив
КСУ, розглядаючи порушені у конституційному зверненні пи¬тання, виходить з такого.
Виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них (п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
Законом України «Про внесення змін до деяких законо¬давчих актів України щодо вдосконалення регулювання від¬носин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 24.09.2008 р. ¹ 586-VІ (далі – Закон) КУпАП було доповнено ст. 14-1 «Відповідальність власників (співвласників) транспо¬ртних засобів». Частиною 1 цієї статті визначено, що «до ад-міністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації пра¬цюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів».
З метою встановлення процедури застосування зазначеної норми КУпАП було також доповнено ч. 6 ст. 258, згідно з якою у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері за¬безпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допо¬могою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відео-запису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а поста¬нова у справі про адміністративне правопорушення виносить¬ся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних за¬собів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи за¬собів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом Аналіз положень ст. 14-1 КУпАП в системному зв’язку з поло¬женнями ст. 258 стосовно фіксації порушень у сфері забезпе¬чення безпеки дорожнього руху «працюючими в автоматично¬му режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису» дає підстави для висновку, що вка¬зані технічні прилади та технічні засоби спеціально створені та призначені саме для фіксації за допомогою властивих їм функцій запису зображення на електронний носій чи світлочут¬ливу плівку фактичних даних (показань) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і є достатніми для визначення суті правопорушення.
Положення ч. 6 ст. 258 КУпАП тісно пов’язані з положеннями його ст. 14-1 та впливають на прийняття рішення у справі, то¬му згідно з ч. 2 ст. 95 Закону України «Про Конституційний Суд України» мають бути перевірені на предмет їх відповідності Конституції.
Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який має гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст. 1, 3, ч. 2 ст. 19 Конституції).
КСУ на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністра¬тивна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на консти¬туційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Принцип правової визначеності означає, що «обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обме¬жень на практиці допустиме лише за умови забезпечення пе¬редбачуваності застосування правових норм, встановлюва¬них такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого пра¬ва повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі від-окремлювати правомірну поведінку від протиправної, перед¬бачати юридичні наслідки своєї поведінки» (абзац 3 п/п 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 29.06.2010 р. ¹ 17-рп/2010). Наведені конституційні засади враховуються КСУ у процесі перевірки на відповідність Конституції поло¬жень ст. 141, ч. 6 ст. 258 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивіду¬алізації адміністративної відповідальності передбачена ч. 2 ст. 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа по-рушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. У КУпАП конкрети¬зовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (ст. 248).
Враховуючи викладене та керуючись ст. 147, 150, чч. 1, 2 ст. 152, ст. 153 Конституції, ст. 51, 61, 65, 69, 70, 73, ч. 2 ст. 95 Закону України «Про Конституційний Суд України»,
Суд вирішив
1. Визнати такими, що не відповідають Конституції (є неконс¬титуційними), ст. 14-1, ч. 6 ст. 258 КУпАП.
2. Положення КУпАП, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ цього Рішення.
3. Рекомендувати Верховній Раді привести порядок притяг¬нення осіб до адміністративної відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічни¬ми засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапи¬су, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису у відповідність до цього Рішення.
4. Рішення КСУ є обов’язковим до виконання на території Ук-раїни, остаточним і не може бути оскаржене ®