Алексей Пуха - управляющий Партнер Компании дал коментарий решению Верховного Суда Украины, специально для информационно-правовой газеты "Правовая неделя" (текс написано на украинском языке)

Верховний Cуд України
Рішення від 26.05.2010 р.
Невиконання зобов’язань за укладеним договором строкового банківського вкладу (депозиту) не є причиною для відшкодування збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) та стягнення встановленого індексу інфляції

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6, Особи 7 до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі – ВАТ «КБ «Хрещатик») про стягнення коштів за договором банківського вкладу за касаційною скар¬гою ВАТ «КБ «Хрещатик» на рішення Замостянського районно¬го суду м. Вінниці від 14.04.2009 р. та ухвалу Апеляційного су¬ду Вінницької області від 16.12.2009 р., встановила наступне.
Обставини справи
У лютому 2009 р. позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за договором банківського вкладу від 05.09.2009 р. ¹ 41-12559Д Особа 6 передала Ли-повецькому відділенню Вінницької філії ВАТ «КБ «Хрещатик» строком до 05.12.2008 р. готівкові кошти в сумі 100 тис. до¬ларів США під 12% річних. Зазначали, що в установлений строк відповідач відмовився повернути суму вкладу та нарахо¬вані проценти. Указували, що 24 лютого 2009 р. Особа 6 на підставі договору передала право вимоги 20 тис. доларів Осо¬бі 7. Позивачі просили стягнути з відповідача на користь Осо¬би 6 80 тис. доларів США, що еквівалентно 616 тис. грн., нара¬ховані проценти в сумі 3030,1 доларів США, що еквівалентно 23331 грн. 77 коп., проценти за прострочення грошового зо¬бов’язання в сумі 3924,08 доларів США, що еквівалентно 30215 грн. 41 коп., інфляційні витрати в сумі 6799,99 доларів США, що еквівалентно 52359 грн. 92 коп., упущену вигоду в сумі 128696 грн. 66 коп. та 20 тис. грн. на відшкодування мо-ральної шкоди; на користь Особи 7 – 20 тис. доларів США, що еквівалентно 154 тис. грн., проценти за прострочення вико¬нання грошового зобов’язання в сумі 276,16 доларів США, що еквівалентно 2126 грн. 43 коп., та 31 тис. грн. упущеної вигоди.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.04.2009 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16.12.2009 р., позов задоволено частко¬во. Стягнуто з ВАТ «КБ «Хрещатик» на користь Особи 6 кошти в сумі 80 тис. доларів США, що еквівалентно 616 тис. грн., а та¬кож нараховані за договором проценти в сумі 3030,1 доларів США, що еквівалентно 23331 грн. 77 коп., проценти за простро¬чення виконання грошового зобов’язання в сумі 3924 грн. 08 доларів США, що еквівалентно 30215 грн. 41 коп., інфляційні

витрати в сумі 6799,99 доларів США, що еквівалентно 52359 грн. 92 коп., та упущену вигоду в сумі 128696 грн. 66 коп. У за¬доволенні позову Особи 6 до ВАТ «КБ «Хрещатик» про відшко¬дування моральної шкоди в розмірі 20 тис. грн. відмовлено. Стягнуто з ВАТ «КБ «Хрещатик» на користь Особи 7 20 тис. до¬ларів США, що еквівалентно 154 тис. грн., проценти за про¬строчення виконання грошового зобов’язання в сумі 276,16 до¬ларів США, що еквівалентно 2126 грн. 43 коп., та упущену виго-ду в сумі 31 тис. грн. Вирішено питання судових витрат.
У касаційній скарзі ВАТ «КБ «Хрещатик» просить скасувати постановлені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд встановив
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з та¬ких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодив¬ся й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що внаслідок не¬виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за ук¬ладеним договором строкового банківського вкладу (депози¬ту) позивач має право на відшкодування збитків у вигляді неот-риманого доходу (упущеної вигоди), стягнення встановленого індексу інфляції за час прострочення виконання зобов’язання та отримання процентів за прострочення виконання грошово¬го зобов’язання.
З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін.
Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України за дого¬вором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вклад¬никові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, зас-тосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦКУ), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошо¬вих доходів населення» від 03.07.1991 р. індексація – це вста-

новлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подо¬рожчання споживчих товарів і послуг. Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямова¬на на підтримання купівельної спроможності громадян.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, що одер¬жуються ними в гривнях на території України і не мають разо¬вого характеру: пенсії, соціальна допомога (сім’ям з дітьми, по безробіттю, тимчасовій непрацездатності тощо), сти¬пендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми відшкоду¬вання шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються осо¬бам, які мають право на відшкодування у разі втрати году¬вальника тощо (ст. 2 Закону «Про індексацію грошових до¬ходів населення»).
З огляду на зазначені вимоги законодавства суди дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивачів упущеної вигоди та інфляційних витрат, і в цій частині постановлені судові рішення не можуть залишати¬ся в силі і підлягають скасуванню.
Суд вирішив
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 338 Цивільного процесуаль¬ного кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивіль¬них справах ВСУ вирішила:
Касаційну скаргу ВАТ «КБ «Хрещатик» задовольнити частко¬во. Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.04.2009 р. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16.12.2009 р. у частині задоволення позову про стягнення інфляційних витрат та упущеної вигоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову Особи 6 до ВАТ «КБ «Хрещатик» про стягнення інфляційних витрат в сумі 6799,99 доларів США, що еквівалентно 52359 грн. 92 коп., та 128696 грн. упущеної виго¬ди відмовити.
У задоволенні позову Особи 7 до ВАТ «КБ «Хрещатик» про стягнення упущеної вигоди в сумі 31 тис. грн. відмовити.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ

Керуючий партнер ЮК «Олексій Пуха і Партнери» Олексій ПУХА:

- Судова практика неоднозначна, що і доводить роз¬глядуване рішення. Чинне законодавство України перед¬бачає правові інститути забезпечення виконання борж¬ником свого правового обов’язку, до яких належать як за¬соби забезпечення виконання зобов’язання, так і інші правові механізми, передбачені нормою права. До ос¬танніх і слід віднести грошову індексацію. До спеціально¬го нормативного акта, що регулює правові відносини у сфері індексації спожив¬чих цін, належить Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», застосуванням якого і обмежився суд, через що припустився помилки.
Суд не звернув уваги на те, що право кредитора на отримання грошового зо-бов’язання від боржника у разі його прострочення чи невиконання з урахуванням індексу інфляції виникає, зокрема, із положень ч. 5 ст. 625 ЦКУ, відповідно до по¬ложень якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено¬го індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рішення ВСУ від 26.05.2010 р. відрізняється від рішень, прийнятих судом в ана¬логічних справах. Так, ВСУ в рішенні від 09.06.2010 р. вказав, що норма ч. 2 ст. 625 ЦКУ щодо сплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язан¬ня, яке визначене договором. Також ВСУ рішенням від 16.07.2010 р. відмовив у відкритті касаційного провадження з підстав стягнення заборгованості з ураху¬ванням індексу інфляції, оскільки вважає це таким, що відповідає чинному зако¬нодавству України.
Крім того, слід зазначити, що ВСУ у своїх рішеннях недоцільно вказує на те, що індексування заборгованості слід застосовувати лише до зобов’язань, що виника¬ють із договору ®