Зворотній дзвінок

Залишіть свій номер телефону, наш менеджер зв'яжеться з вами.

Наш Відеоблог
Публікації

Козаков О., коментарі до статті "Іменем України:письмова форма договору позики як доказ передачі грошей позичальникові "//" ЮрЛіга " - жовтень 2013

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
На цьому тижні ЮРЛІГА вирішила поцікавитись думкою юристів про правові висновках Верховного Суду, зроблених при перегляді рішення в суперечці про стягнення боргу за договором позики. 

Верховний Суд України (далі - ВСУ ) на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 виніс постанову по справі № 6- 63цс13, предметом якого була суперечка про стягнення боргу за договором позики.

У серпні 2011 року позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з вимогою стягнути борг , посилаючись на те , що 29 листопада 2008 між ним та відповідачем був укладений договір позики , згідно з яким відповідач взяв у нього грошові кошти в розмірі 300 тис. доларів США ,  і зобов'язався повернути не пізніше 5 грудня 2008 року. Підписання цього договору і передача коштів у розмірі 300 тис. доларів США були здійснені в присутності двох свідків. 

У свою чергу, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, вимоги якого обгрунтовані тим, що восени 2008 року позивачем і ним був складений проект договору позики, в якому вказувалась сума позики, можливий термін її повернення і особи , які повинні бути присутніми при підписанні цього договору як свідки , але фактичної передачі згаданої в договорі суми коштів не було.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2012 первинний позов було задоволено , у визнанні договору позики таким , який не укладався.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2012 рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором позики скасовано та прийнято нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за договором позики відмовлено. 

Ухвалою Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ( далі - ВССУ ) від 20 грудня 2012 рішення апеляційного суду залишено без змін. ВССУ погодився з висновками апеляційного суду, що застосував до спірних правовідносин ст. ст. 1046,1047 Цивільного кодексу (далі - ЦК) 

- За договором позики не вбачається , що відповідач взяв кошти і зобов'язався повернути їх до 5 грудня 2008 року, оскільки в договорі зазначено, що відповідач «бере» у позивача кошти в розмірі 300 тис. доларів;

- Договір позики не відповідає вимогам , встановленим для операцій, що укладаються в письмовій формі, а саме: договір позики в цій справі підписаний тільки однією стороною - відповідачем - і не підписаний займодавцем ( позивачем ), на другій сторінці договору у запису про зобов'язання повернути кошти до 5 грудня 2008 відсутній підпис відповідача; договір не містить назви та коду валюти.

Наведені правові висновки суду касаційної інстанції розходяться з висновками, зробленими ВССУ у подібних правовідносинах , а саме:  

- Рішенням ВССУ від 20 березня 2013 року в спорі про стягнення боргу № 6- 43423св12

- Рішенням ВССУ від 14 вересня 2011 року в спорі про стягнення боргу № 6- 2517св10  

Так, рішенням від 20 березня 2013 року по справі № 6- 43423св12 суд касаційної інстанції частково задовольнив позов про стягнення боргу. До спірних правовідносин були застосовані ст. ст.1046 , 1047 ЦК . Суд виходив з того , що на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ , який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей . Висновок апеляційного суду про те , що договір позики включає в себе тільки пропозиція передати кошти , та про відсутність документа, що підтверджує фактичну передачу коштів , визнаний незаконним і необгрунтованим , оскільки у спірному договорі позики зазначено факт отримання позичальником грошових коштів в момент укладання договору. 

Приймаючи рішення від 14 вересня 2011 року по справі № 6- 2517св10 про часткове задоволення позову про стягнення боргу , суд касаційної інстанції також застосував до спірних правовідносин ст. ст. 1046 , 1047 ЦК і виходив з того , що розписка виступає саме підтвердженням укладення договору , а останній є укладеним з моменту передачі грошей і висновки суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження укладення договору суперечать положенням ст. 1047 ЦК  оскільки розписка сама по собі служить підтвердженням передачі грошей і укладення договору позики . Згадана в розписці дата вказує лише на день її складання , який , може не збігатися з моментом передачі грошей.  

Виходячи з неоднакового застосування норм права в подібних правовідносинах , ВСУ зазначив , що суд касаційної інстанції у справі № 6- 63цс13 передчасно погодився з висновками апеляційного суду та: 

- Не врахував , що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору , а й передачі грошової суми позичальнику;  

- Чи не визначився , який саме документ складений відповідачем - договір позики або розписка про отримання від кредитора грошових коштів , і не встановив цієї правової природи зазначеного документа незалежно від його найменування. 

Таким чином , Судова палата у цивільних справах ВСУ встановила , що ухвалою ВССУ від 20 грудня 2012 з справі № 6- 63цс13 , переглянутому на підставі неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права , що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах , являетсянезаконним.  

ВСУ відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 355 і частин 1 і 2 ст. 360-4 Цивільного процесуального кодексу скасував ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 20 грудня 2012 року, а справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 

Правова позиція ВСУ у цій справі така: 

1. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не тільки факту укладення договору , а й передачі грошової суми позичальникові. 

2 .  Договір позики є двосторонньою угодою, а також одностороннім договором , оскільки після укладення цього договору всі

обов'язки за договором позики , у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості , несе позичальник , кредитор набуває за цим договором лише права . 

3 . Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, що видається боржником кредитору за договором позики , підтверджуючи як його висновок , так і умови договору , а також отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.  

4 . Досліджуючи боргові розписки або договори позики , суди повинні проявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і залежно від встановлених результатів робити відповідні правові висновки. 

Роман Долударев , директор ЮК « Лусадор » , вважає вартим уваги правовий висновок ВСУ про те , чтопісьменная форма договору позики внаслідок його реального характеру служить доказом не тільки факту укладення договору , а й передачі грошової суми заемщіку.Ведь у разі якщо договір позики був укладений , а грошові суми по факту не передавалися позичальникові , недобросовісний позикодавець має всі шанси стягнути вказану суму з позичальника в судовому порядку.  

«Не зовсім зрозуміло , чому суд прийшов саме до такого висновку , адже аналіз ст . ст. 1046 , 1047 ЦК показує , що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей , визначених родовими ознаками , а момент передачі певної грошової суми або визначеної кількості речей , у свою чергу , підтверджується розпискою . Тобто якщо є письмова форма договору позики , але немає розписки до цього договору , то , відповідно, немає факту передачі грошової суми позичальникові , що може служити підставою вважати договір позики неукладеним. Слідуючи логіці суду , якщо сторони уклали договір позики у письмовій формі , то тим самим вони підтвердили факт передачі грошової суми позикодавцем позичальникові , з цим можна погодитися , якщо ця умова буде зафіксовано в договорі позики та грошові кошти будуть передаватися в момент підписання договору позики . Але дуже часто буває , коли підписання договору позики та передача коштів не збігаються в часі , ось в таких випадках доказом отримання грошових коштів і буде розписка » , - пояснив юрист. 

Директор ЮК « Лусадор » почасти погодився з висновком ВСУ про те , що позикодавець набуває лише права за договором позики , адже він зроблений на підставі загальноприйнятого визначення договору позики, а також ознак , що його характеризують . За його словами , якщо при укладенні договору позики передача грошових коштів позичальнику здійснюється не в момент підписання даного договору сторонами , а після , то, відповідно , у позикодавця виникає обов'язок передати зазначені грошові кошти позичальникові на умовах і в строк, визначені договором позики. Тому позикодавець за договором позики набуває не тільки права , але й обов'язки. 

Р. Долударев згоден з позицією ВСУ щодо того , що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, що видається боржником кредитору за договором позики , підтверджуючи як його висновок , так і умови договору , а також отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей . «З цим можна погодитися , якщо є письмова форма договору позики , так як сама розписка не замінює договір позики і не є його письмовою формою .

Розписка - документ, що підтверджує існування договору позики » , - вважає юрист. 

Олександр Козаков, юрист ТОВ « Олексій Пуха і Партнери» , зазначив , що у разі відсутності розписки достатньо  договору , укладеного відповідно до норм чинного законодавства . Він вказав , що договір позики вважається укладеним , якщо була дотримана письмова форма договору , він був належним чином підписаний сторонами і тільки з моменту безпосередньої передачі коштів , а передача коштів у такому випадку може бути підтверджена розпискою від позичальника . Юрист нагадав , що згідно ст. 1046 ЦК за договором позики позикодавець передає у власність позичальникові гроші або інші речі , визначені родовими ознаками , а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість інших отриманих їм речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей.  

«Проте не слід забувати , що згідно ст. 1047 ЦК до такого виду договору застосовується письмова форма , у разі якщо його сума не менш ніж у 10 разів перевищує встановлений на той момент розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. А у випадках з юридичними особами - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов позичальник може надати розписку або інший документ , що засвідчує передачу йому позикодавцем визначеної грошової суми » , - уклав А. Козаков. 

ЮК « Олексій Пуха і Партнери" 

jurliga.ligazakon.ua /

 

 

 


Наші клієнти
Визнання